Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки — твердині, не храми —

Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори. Надійшли.

Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»

І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три»…

Ці скорботні рядки присвячуються тим, яких давно не має. Яких спопелив найстрашніший злочин сталінського тоталітарного режиму – штучний голод 1933 року. Сім десятиліть тому брутально перервалося життя мільйонів людей. Зотліли і стали попелом з’їдені голодом тіла людей, стали попелом їхні надія і віра.

 Роки, що віддаляють нас від українського го­лодомору, не вивітрили з пам'я ... Читати далі »