У житті кожної людини є найдорогоцінніше – це Батьківщина, рідна домівка, сім'я і школа. Вони єдині на все життя. Вглиб віків, в історію сягає корінням наша маленька батьківщина – селище Знам'янка, яке розташоване неподалік географічного центру України, на межі безкраїх степів та давнього Чорного лісу. Генетична пам'ять переносить нас у минуле, коли Чорний ліс був повноправним господарем цих земель, а єдині його мешканці – дикі звірі. Але час спливав, змінювався світ, і цей чудовий край не міг залишитися непоміченим людьми. Не раз турбували вони спокій Чорного лісу, а в XVIII ст. з’являються перші поселення – слободи, серед яких і наша Знам'янка. Заснована вона була старообрядцями. Згодом ці розкольницькі поселення перейменовані в козачі станиці. Поселенці думали не тільки про матеріальне, а й про духовне, тому найпершими будівлями були церкви. Місце для будови обрали як найкраще – велике поле в центрі поселення. Навколо згодом з’являються вулиці, ринкова площа і перша школа — справжній духовний центр селища, збудована на початку XIX ст. з місцевого матеріалу. Інші будівлі були цегляні. Школа була церковно-приходською і розташовувалась у будинку священика. Згодом три будівлі – дерев’яна, кам’яна і сама церква - стали школою для багатьох дітей селища. За період свого існування школа пережила трагічні і радісні події, але роботи не припиняла ні в роки лихоліття, ні в часи розбудови держави. У повоєнні роки три напівзруйновані будівлі НСШ №11 знову відчинили двері в країну знань. Молоде покоління виховувалось у навчальних закладах: НСШ №13 (Знам'янська СШ №7), початкових школах №73 та №12, які були розташовані у різних куточках селища. Коли кількість учнів збільшилася у кілька разів, було прийняте рішення про будівництво нової школи, а також про об’єднання всіх навчальних закладів у один осередок. Історія середньої школи, яка вже сьогодні відзначила 55 навчальний рік, розпочалась у серпні 1954 р.: саме тоді вперше було набрано учнів до 9 х класів середньої школи №11 ст. Знам'янка Одесько-Кишинівської залізниці, а 23 червня 1956 р. відбувся перший випускний вечір та випуск учнів 10 х класів із школи.
Першим директором школи був Римар Леонід Андріянович – людина не лише гарної статури, а й великого розуму та серця. Відмінник народної освіти, Кавалер 18 бойових нагород. Саме завдяки його наполегливості довгоочікувана середня школа, найсучасніша будівля рівня того часу, відчинила свої двері. «Це були 13 трудових років, які залишили в моєму серці теплі спогади про корисні справи, а головне – цікаві шкільні будні», - згадував Римар Л. А. Взагалі роки керівництва школою директором Римарем Л. А. 1952-1963 його учні згадують з великим задоволенням і особливою теплотою. Леонід Андріянович створив працездатний колектив, що складався з талановитих педагогів: кандидата технічних наук О. Ф. Мішина, заслуженого вчителя А. Т. Винокурової, учителя фізвиховання Коров'якової З. І., а в початкових класах проводили уроки О. М. Івлєва, М. М. Ульянич, учитель фізики – В. К. Довженко, біології – М. Т. Васильєва. Із працівника вагонного депо виріс чудовий вчитель трудового навчання В. І. Семенков, який разом з А. В. Григор'євим, В. І. Піскуновим та М. Є. Івановим навчили любити працю сотні учнів. У колективі на той час працювало 112 осіб, які віддавали свою любов учням. Світлу пам'ять про колишнього директора шанують сьогодні не лише вдячні учні, які відкрили на честь першого директора у 2010 році меморіальну дошку як знак вдячності. Мимоволі на пам'ять приходять рядки: «Щедра нива, засіяна добром, цвіте і колоситься…» Багато років СШ №6 є школою передового досвіду не лише у навчальній діяльності, а й виховній. Велика кількість різноманітних гуртків, туристичні походи, світлова щотижнева газета «Перископ», збір макулатури та металобрухту, змагання на кращі показники в навчанні, участь у виховних заходах, спортивно-масових змаганнях, комплекси ГТО, військово-патріотична робота та дослідна ділянка… 1964 рік став воістину золотим для 3 х випускників школи, які відкрили алею Слави: Азарової Тетяни Сергіївни, Самофалової Любові Семенівни, Пере-сунько Тетяни Пилипівни. Згодом ці традиції, започатковані Римарем Л. А., стали візитною карткою школи, а плеяда директорів плекала нові покоління та примножувала традиції шкільного життя. Згадаємо людей, метою життя яких стала турбота за нашу шосту школу.