Серед вироблених наукою стандартів для учнів ХХІ ст. — читання, інформаційна грамотність і підкреслено значима роль бібліотек в їх навчанні, безперервному отриманні нових знань, самостійному розвитку. Тому в системі цінностей бібліотеки для дітей все більше стають центрами гуманітарно-творчого розвитку дитини, в основі якого читання як творча діяльність, а відношення читач — книга — це не лише діалог, а й процес, що визначає безперервність в її розвитку, а відтак обумовлює подальший напрям розвитку всієї системи державного функціонування. Місія бібліотек полягає у тому, щоб, використовуючи всі наявні власні ресурси і ресурси корпоративних систем, забезпечити рівний доступ до знань, створивши середовище розвитку дитини через читання, книгу і нетрадиційні види носіїв інформації, що відповідає його віковим, соціокультурним, індивідуальним особливостям. Головною метою є формування і задоволення духовних, інтелектуальних потреб дітей для самопізнання і самоосвіти через читання. Інтеграція дітей в суспільство, а бібліотек для дітей в загальний інформаційний простір має розглядатися як найбільш перспективний напрямок бібліотечної політики.
Виходячи з важливішої і історично первинної функції — збирання, збереження і поширення знань, інформації, бібліотека є одною з ключових посередників між організаціями, що займаються питаннями дитинства. Особливо акцентуємо увагу на проблемі залучення до соціального партнерства, яке будується на вільному волевиявленні сторін, зацікавлених у взаємодії, адже ефективність його пов’язана з проблемою формування нового образу бібліотеки, і вона допоможе змінювати громадську думку про нашу діяльність.
Проблемами читання переймаються у багатьох розвинених країнах світу. Національні програми читання діють в Англії, Німеччині, Франції, Росії, Норвегії і багатьох інших країнах. Все активніше до вирішення цієї проблеми долучаються впливові міжнародні організації ЮНЕСКО, ІФЛА, Міжнародна асоціація читання, Міжнародна рада з книг для дітей та юнацтва тощо.
В Україні за підтримки Міністерства культури України розроблено Концепцію Державної цільової програми підтримки та розвитку читання, яка спрямована на підвищення культури читання, рівня знань та інформаційної грамотності громадян; формування потреби у читанні як творчому процесі; зацікавлення особливо дітей і молоді, у користуванні друкованою книгою та книгою на електронних носіях як джерелом знань.
Шкільна бібліотека - є обов’язковим підрозділом навчально-виховного об’єднання, органічно поєднує завдання, що стоять в галузі освіти і бібліотечної справи, здійснює бібліотечно-інформаційне, культурно-просвітницьке забезпечення навчально-виховного процесу як в урочний, так і в позаурочний час. Її діяльність організовується спільно з педагогічним колективом відповідно до планів роботи і нормативних документів, затверджених директором НВО. Загальноосвітній навчальний заклад забезпечує правові, організаційні, фінансові та матеріальні умови, необхідні для функціонування бібліотеки, зокрема, для належного зберігання, використання і поповнення фондів, гарантує їх цілісність, неподільність. У своїй діяльності шкільна бібліотека керується Законом України “Про загальну середню освіту”, “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, “Положенням про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу”.
Сьогодні в Україні йде процес становлення нової системи освіти й виховання, зорієнтованої на входження у світовий освітній простір. У цих умовах бібліотекарю необхідно орієнтуватися в широкому аспекті інноваційних технологій, ідей, напрямків.